Матолінець Наталія Набір оверлеїв «Всі мої Ключі і Ґайя»

Матолінець Наталія

Набір оверлеїв «Всі мої Ключі і Ґайя»

Vivat 2024 р.
розмір: 142х194 мм.

оцінок: 1

Немає в наявності

Доставка:
   - Нова Пошта 1-3 дні
   - Укрпошта 3-7 днів

Оплата:
   - при отриманні
   - на карту Приватбанка

Іґніс Еміліуш С завжди тримався осторонь Декорацій, зворотного боку реальності. Якби не зустріч із людською дівчиною Ґайєю, що втратила пам’ять, спокійне життя чаклуна тривало б і далі. Натомість Іґніса та Ґайю чекає неспинна втеча від переслідування, магічні дуелі і несподівані вороги чи альянси. Адже суперництво трьох великих родів за владу не згасає ніколи, і, схоже, звичайна людина — у центрі чаклунських інтересів.

До набору зібрано три оверлеї відразу до двох книг Наталії Матолінець,

«Всі мої Ключі і Ґайя»

та

«Всі мої Ключі і Ґайя. Вогонь Півночі»

.

«Ми саме сиділи на перилах міської бібліотеки з паруючими паперовими горнятками в руках. У мене було червоне вино зі спеціями, в Ґайї — з медом. Людина насолоджувалась. Взагалі, мені здавалося, що вона насолоджувалась кожною секундою, вбираючи їх у себе, як губка, всотуючи кожен колір, кожен момент, кожне враження і найменшу подію. Наче вона вперше вийшла з дому саме того вечора, коли ми зустрілись, і звідси в ній бажання отримати та спробувати все. Раніше я не замислювався над цим»

Оверлей до 179 сторінки книги «Всі мої Ключі і Ґайя».

«Брат вишкірився до мене. Він точно пишався, що розламав стіну.

Окрім зібраного у хвіст волосся, він ніяк з нашої попередньої зустрічі не змінився: худий, блідий, із загрозливою аурою.

З-за спини Стрея вийшла ще одна постать, ніби виступила з його тіні.

— Привіт, гарненький, — шепнула вона й теж зняла каптур, що приховував лице»

Оверлей до 235 сторінки книги «Всі мої Ключі і Ґайя. Вогонь Півночі».

«Я бачив такі фасони на портретах столітньої давнини — багато мережива, яке, якщо вірити Марні, Зан підшивав весь день. І ще перли. Усе це здавалося розкішним, але не так, що недоречно, а так, що якраз. А, ще вуаль: на око десь три метри білого по білому вишиття, яке закріпили у волоссі Ґайї квітковим обручем — теж за модою давнини. Вуаль розтікалася, мов справді вода неперервно струменіла, — таке враження складалося, бо відблискували нитки вишиття. Дико непрактична річ. Дико красива»

Оверлей до 307 сторінки книги «Всі мої Ключі і Ґайя. Вогонь Півночі».