Жадан Сергій Мені досі соромно викидати їжу. Бабуся розповідала мені про Голодомор

Жадан Сергій

Мені досі соромно викидати їжу. Бабуся розповідала мені про Голодомор

Contemporary Ukrainian Photographers Serie

Родовід 2019 р. 104 ст. , обкладинка: м'яка
розмір: 210х297 мм.

оцінок: 1

Немає в наявності

Доставка:
   - Нова Пошта 1-3 дні
   - Укрпошта 3-7 днів

Оплата:
   - при отриманні
   - на карту Приватбанка

Цей проект виник як результат візуального дослідження з використанням постфотографічних практик, присвяченого сучасним побутовим проявам історичних травм ХХ сторіччя, а також репрезентативним можливостям фотографії як медіума у представленні травматичних подій. Щоразу, коли я з будь-якої причини викидаю їжу, відчуваю за це сором. Ніяких логічних підстав у цього відчуття немає — я цілком можу собі дозволити не з’їдати те, чого не хочу їсти, і цим не можна комусь допомогти або когось врятувати. Це просто залишки їжі на тарілці — та мені все одно соромно. Це відчуття укорінене не в логіці, а, скоріше, в моїй постпам’яті (за терміном Маріанни Гірш): в дитинстві бабуся розповідала мені різні історії зі свого життя, і серед іншого траплялися теж спогади про Голодомор. І цей сором за викинуту їжу походить якраз звідти, з історій про те, як моя родина пережила цей голод. Щоб якось це проілюструвати і розібратися в цьому відчутті, протягом двох місяців ми документували сліди всієї їжі, яку викидали. Потім з цієї документації зробили колажі з фрагментами знайдених світлин, на яких присутні елементи пейзажу. Чому пейзаж? Бо, на ві��міну від слідів, що їх залишив голод в нашій (як і багатьох інших українців — нащадків тих, хто пережив Голодомор) постпам’яті, слідів у фізичному просторі не залишилось — на відміну від переважної більшості інших колективних травм, які далі існують у ландшафті як місця пам’яті.