|
Боднар МірекЩе, ще, ще, не зупиняйся!
Лілея-НВ 2012 р. , обкладинка: т
оцінок: 1
Тексти Мірека Боднара — це такий собі «disorder» у масштабі одного життя, в одній квартирі, в одному місті. В них повно самотності, яка переливається через край кожної чарки, яку йому подають у барі, коли він сидить і вкотре напивається. Але ще більше — інстинктів самознищення і самозбереження. І ще невідомо, який з них двох для нього важливіший. І якби всі його жінки (яких насправді не так уже й багато, можливо, одна) не завдавали йому таких солодких до нудоти переживань, він мав би їх вигадати і записати (і жінок, і переживання), а потім, скориставшись магією тексту, переживати все знову і знову, знову і знову. Обожнюю жінок у Мірекових текстах. Його жінки — це волосся і руки, приправи і рухи, голоси і гілки. І в усьому цьому вони прекрасні — настільки, наскільки прекрасними можуть бути жінки вранці, коли ще сплять. Поки він не пішов. Бо він усе одно піде. І саме тому вірші Мірека схожі на «road-poetry» з усіма її атрибутами, автостопами і ландшафтами. Ці тексти неспішні й ліниві, але водночас драйвові і динамічні, в них проступає запах чогось дуже глибокого, того, чого зазвичай соромляться і ховають, того, від чого відводять очі. Я не можу відчути до нього і крихти жалю за те, що його так постійно лихоманить в усіх цих залежностях і коханнях. Навпаки, я (підло) радію з того, що в нього так усе шкереберть, що в нього такий безлад у серці і в душі і що цей безлад дає на виході такі тексти, які ще й навіть впорядковуються в цикли і піксель-ні книжки. Можливо, він так довго не протягне. Але поки він здатен щось відчувати, я хочу, щоб він і далі жив, кохав і писав так. Якоїсь миті мені захотілося розтягти читання цих текстів надовше. Мене за-тягло проти моєї волі. І тепер я навіть не знаю, як звідси вибратись. Цікаво, як він сам вибирається звідти? ISBN: 978-966-668-277-5 |
Пробуй, не зупиняйся. Коли ви востаннє робили щось уперше?
Годін Сет
179