Самчук Улас

Марія. Хроніка одного життя

Формат 2008 р. 192 ст. , обкладинка: м'яка, матова

оцінок: 1

Немає в наявності

Доставка:
   - Нова Пошта 1-3 дні
   - Укрпошта 3-7 днів

Оплата:
   - при отриманні
   - на карту Приватбанка

Роман Уласа Самчука «Марія» має підзаголовок «Хроніка одного життя». Уважно прочитавши роман, читач одразу розуміє, що мав на увазі автор, коли давав назву своєму творові. По-перше, твір має певну схожість з так званою агіографічною літературою, тобто з «Житіями святих». У таких творах оповідається про увесь життєвий шлях святого, так і в романі автор зображує все життя Марії, від народження до смерті. Композиційно роман складається з трьох частин: «Книга про народження Марії», «Книга днів Марії», «Книга про хліб». Через смерть батька та хворобу і смерть матері Марія мусила сама себе годувати вже з дев'ятирічного віку. Описуючи працю Марії, Улас Самчук підкреслює, що дівчина була беручка до роботи, роботяща, мала шанобливе ставлення до землі та до людей. Марія закохується у Корнія, але змушена пов'язати своє життя з Гнатом. Смерть первістка Романа та повернення Корнія підкосили духовну міць жінки, вона кидає Гната, переїздить до Корнія, згодом їхнє сімейне життя складається й у них народжується троє синів та дівчинка Надія. Але Голодомор руйнує все... Роман «Марія» є не просто хронікою одного життя, він є хронікою життя цілого покоління українців, яким не пощастило жити у складні історичні часи. Руйнування народних основ життя, заміна народної моралі класовою входять, руйнівною силою і в життя Марії, і в життя кожної родини. Боляче читати, як руйнуються церкви в українських селах, як матроси дозволяють собі запалити цигарку та вилаятись у Божому храмі під час служби. Така вседозволеність для одних і заборона елементарних речей, як-то праця на власній землі, вільне духовне життя для інших вносить безлад і розкол у все, що відбувається. Сини Марії є певними типами людей. Максим зраджує насамперед сам себе: він зрікається своєї родини, батьків і свого коріння, стаючи втіленням «ідеології» без душі, без людського обличчя. Не лише у публіцистиці, а й у романі Улас Самчук гостро ставить проблему відсутності національної самосвідомості, яка призводить до руйнації людини: «Лаврін вів з Архипом завзяті бої за козаччину, за совєтську владу. Обидва однаково вірили, лише в різні справи. Корній ні туди, ні сюди. У нього поле, а решта його не цікавить. Про нього, хай чорт приходить, аби влада як слід була та можна було працювати. Лаврін же домагався абсолютної самостійності України». Але за часів Голодомору навіть національна самосвідомість не могла допомогти вижити, бо в людей було відібрано не тільки їжу духовну, а й елементарну їжу фізичну — хліб. Страшна трагедія приходить у хати багатьох селян, зрештою, Марія залишається помирати сама. Найстрашніше, що до смерті Марію і мільйони українців призводить не якась хвороба, не природне лихо, не власні помилки, а насильницьки, штучно створений голод. Фактично, це можна назвати вбивством.... Улас Самчук пише, що Марія прожила на землі 26 258 днів. Звідки і навіщо така точність? Я думаю, це для того, щоб підкреслити, що кожен день людського життя є цінним, що Марія не втрачала часу, хоча й припускалася помилок і не була безгрішною. Роман вчить нас не забувати свого минулого, аби не припуститися тих самих помилок, цінувати кожен день свого життя, а якщо й помилятися, то не зі злого умислу, без бажання вчинити зло, а лише через прагнення знайти правду, правильний шлях, сенс людського буття.